З питань замовлення книжкової продукції звертатися за телефонами:

(044) 428-01-74
(093) 107-53-97
(096) 785-46-63 Тетяна
(068) 964-11-96 Віктор

zakaz@owk.com.ua

Порушення авторського права: кримінально-правовий аспект

Відповідно до статті 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за порушення авторського права передбачена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, передбачена статтею 176 Кримінального кодексу України (надалі КК України), яку ми розглянемо більш детально.

Відповідно до диспозиції ст. 176 КК України формами вчинення злочину є: незаконне відтворення, розповсюдження творів  науки, літератури і мистецтва,  комп'ютерних програм і баз даних, їх  незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах,  дискетах,  інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, (згідно примітки до статі 176 КК України, яка також поширюється і на ст. 177 КК України, якщо розмір заподіяної шкоди у двадцять  і  більше  разів  перевищує  неоподатковуваний   мінімум доходів  громадян).

Отже, злочин, передбачений ст. 176 КК України, - є злочином із матеріальним складом. Для того аби був наявний склад вказаного злочину, необхідно, щоб в процесі порушення авторського права було заподіяно потерпілій стороні шкоду в розмірі, що в 20 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Згідно з п. 5 Підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (далі – ПК України), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ), то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПК України, сума податкової соціальної пільги дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року. До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» №5515-VI від 06.12.2012 року, з 01.01.2013р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлюється на рівні 1147грн. 00 коп. щомісяця.

Таким чином, для того, аби в 2013 році в діях порушника авторського права або суміжних прав був склад злочину, передбачений ст. 176 КК України, необхідно, щоб розмір заподіяної внаслідок протиправних дій шкоди складав не менше ніж 11 470грн. 00 коп. (1147грн. 00 коп./2 х 20).

Санкція ст. 176 КК України передбачає альтернативні покарання (штраф, виправні роботи, арешт, обмеження волі, позбавлення волі), що є загальною позитивною тенденцією КК України. 

Законодавець визначив також кваліфікуючі ознаки цього злочину: 1) якщо злочин вчинено повторно, 2) за попередньою змовою групою осіб, 3) заподіяно матеріальної шкоди у великому розмірі (якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) та особливо кваліфікуючі ознаки: 1) вчинені  службовою особою з використанням службового становища (наприклад,  примушування до співавторства твору, створеного підлеглим; виключення підлеглого з кола співавторів тощо), 2) організованою  групою,  3) якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (якщо її розмір у тисячу і більше   разів   перевищує   неоподатковуваний   мінімум   доходів громадян).

Суб'єкт злочину — загальний: будь-яка особа, що досягла 16-ти років, у тому числі і сам автор у випадку, коли ним, наприклад, приховано співавторство іншої особи. 

Ст. 177 КК України, також передбачає кримінальну відповідальність за незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об‘єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі. 

Фактично, склади злочинів, передбачені ст. 176 та ст. 177 КК України, відрізняються об‘єктом злочинного посягання. У випадку, передбаченому ст. 176 КК України, об‘єктом злочинного посягання виступають: авторські та суміжні права на твори  науки, літератури і мистецтва,  комп'ютерні програми і бази даних, виконання, фонограми, відеограми і програми мовлення. У випадку, передбаченому ст. 177 КК України, об‘єктом злочинного посягання виступають: винахід, корисна модель, промисловий зразок,  топографії  інтегральної  мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторська пропозиції.

Такий розподіл складів злочинів у сфері інтелектуальної власності кореспондується із загальноприйнятим в цивільному праві розподілом об‘єктів права інтелектуальної власності на ті, що відносяться до авторських та суміжних прав і ті, що відносяться до об‘єктів права промислової власності.

Виходячи з положень статті 216 КПК України, досудове розслідування кримінальних правопорушень передбачених ст. 176, 177 КК України віднесено до підслідності органів внутрішніх справ. 

Також варто відмітити, що кримінальні правопорушення передбачені статтями 176, 177 КК України, віднесено законодавцем до справ приватного обвинувачення (стаття 477 КПК України). Тобто, як вбачається із статті 478 КПК України провадження щодо таких кримінальних правопорушень може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Слід зазначити, що КПК 1960р., не відносив справи про злочини, передбачені ст. 176, ст. 177 КК України до справ приватного обвинувачення.

Вищевказані зміни в кримінально – процесуальному законодавстві вимагають від потерпілої сторони займати більш активну позицію, самому виявляти факти порушень авторських, суміжних або прав промислової власності та звертатися із відповідними заявами до органів міліції.

Законодавство України щодо авторського права в цілому відповідає критеріям, що ставляться в усьому світі до охорони об’єктів інтелектуальної власності. Проте, в Україні досить відчутним є відсутність достатнього обсягу практичних напрацювань, прокурорсько-слідчої та судової практики у сфері захисту прав інтелектуальної власності. 

За час дії нового Кримінального процесуального кодексу слідчими органів внутрішніх справ (станом на червень 2013 року) закінчено досудове розслідування та направлено до суду 34 кримінальних провадження за фактом порушення прав інтелектуальної власності, на даний час слідчими органів внутрішніх справ розслідуються ще 538 кримінальних проваджень, процесуальне керівництво якими здійснюється органами прокуратури України. Також було організовано робочу групу з метою проведення перевірок з питань нагляду за додержанням законів про захист інтелектуальної власності. За результатами перевірок вже встановлені порушення вимог авторського права і суміжних прав практично на всій території України.

Важливим напрямом розвитку кримінально – правової охорони авторського права, має бути посилення відповідальності за порушення виключних прав на об’єкти авторського права. Проте вирішувати цю проблему необхідно в комплексі, оскільки потрібно не лише посилити відповідальність, але й розробити ефективний механізм притягнення до неї, зокрема, спростити процедури, які дають змогу довести порушення в цій сфері.

Вивчення слідчої, судової й експертної практики показує, що діяльність із своєчасного виявлення та розслідування фактів порушення авторського права викликає певні труднощі у співробітників органів правопорядку.

Такий стан речей зумовлений недостатньою розробленістю науково обґрунтованих рекомендацій з організації й тактики проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, спрямованих на розкриття та розслідування порушень авторського права, труднощами виявлення фактів злочинних порушень у цій сфері та формування достатньої доказової бази. Одними із факторів є високий рівень латентності цього виду злочинів та його транснаціональний характер вчинення. 

Слідчим також необхідно залучати працівників експертно-криміналістичних підрозділів та інших спеціалістів під час попереднього розслідування. Це пояснюється тим, що без знання відповідної методики іноді дуже складно, або навіть неможливо, відрізнити контрафактні примірники від легітимних.

Суттєву допомогу при розслідуванні справ у сфері інтелектуальної власності повинна надавати налагоджена система співробітництва та обміну інформацією не лише в системі правоохоронних органів, а й координація дій між правоохоронними органами та недержавними комерційними організаціями міжнародного й національного рівня з протидії порушенням авторського права, в тому числі в разі виникнення підозри щодо неправомірного використання контрольної марки, які повинні бути присутні в усіх ліцензійних програмах, необхідно звертатися із запитом до Українського агентства з авторських та суміжних прав Державної служби інтелектуальної власності, яким ведеться Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок. 

Не потрібно стояти осторонь цієї проблеми, адже купуючи контрафактний примірник твору за відносно невисокою (порівнюючи з легітимним товаром) ціною, Ви порушуєте чиїсь права.

Законодавство